Лежить гусінь. На сонечку ніжиться. Боки вигріває. Листок зелений жує. Дивиться мураха йде. Їжу несе. Та так багато, що аж вгинається під нею. Помітила вона гусінь. Зупинилась.
- Привіт сусідко! Як поживаєш? - питається.
- Як у Бога за пазухою! - мляво відповідає гусінь.
- А ти?
- Теж не жаліюсь! – на те їй мураха.
- Ну не скажи. Хіба я не бачу, як ти щодня надриваєшся? Менше б їла. Більше б часу мала на відпочинок. На сонечко разом би полежали. Поговорили б про те, про се. А то щось ті харчі ніяк тобі на користь не йдуть. Висохла на тріску. Ноги ледве волочиш. І навіщо тобі стільки їжі?
- Так я ж не для себе стараюсь. Чоловіка, дітей, батьків стареньких накормити хочу.
„Не розумію я тих мурах ”, - буркнула собі під ніс гусінь і каже дивуючись:
- Але ж я бачила, що твій чоловік теж додому щось ніс?
- Так це він за ради мене, дітей та батьків трудиться.
- Але ж і твої старенькі теж не з пустими руками йшли?
- Так то вони заради нас, дітей своїх, та онуків стараються.
- Проте і діти ваші щось несли? – робить великі очі гусінь.
- Та це ж вони нам і нашим батькам хочуть догодити.
- І де ви стільки сил берете? Через те худющі такі. Їсте багато та гоните цілий день один одному догоджаючи. Ні щоб принести лише для себе, а ще краще на місці, як от я, одразу ж і з’їсти. І все! - каже гусінь зелений листок хрумкаючи. - От і виглядали б не гірше за мене, – тут, вона поворушила круглими боками, - і час для відпочинку б мали. Ото щастя!
Тут гусінь, зовсім на сонечку розімліла. Їсти перестала. Прикрила важкі повіки і солодко задрімала…
Мураха ж, ношу свою на плечі зваливши, пішла далі. Йде вона, додому поспішає. По-дорозі міркує:”І як то так можна жити тільки для себе?” - ніяк їй у голові це не вкладається.
І тут вона уявляє, як рідні зустрівши її будуть хвалити, жаліти, говорити, щоб так не надриватися…
Йде вона й ноші не відчуває, бо стало легко їй на серці і так радісно, що вона ледве не розплакалась від щастя…
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 4774 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : За Христа - Калеников Прохор «Были и лжепророки в народе (иудейском), как и у вас будут лжеучители, которые введут пагубные ереси и, отвергаясь искупившего их Господа, навлекут сами на себя скорую погибель. И многие последуют их разврату, и через них путь истины будет в поношении». 2 Кефы (Петр)2:1-2.
8 Грехами народа Моего кормятся они, и к беззаконию его стремится душа их. 9 И что будет с народом, то и со священником; и накажу его по путям его, и воздам ему по делам его.
Люди заменили поклонение Богу поклонением царице небесной: «Дети собирают дрова, а отцы разводят огонь, и женщины месят тесто, чтобы делать пирожки для богини неба и совершать возлияния иным богам, чтобы огорчать Меня» (Иер. 7:18). Данная традиция настолько прочно укоренилась в то время среди народа Божия, что в ответ на предложение вернуться к поклонению истинному Богу пророк Иеремия услышал следующее: «Слова, которые ты говорил нам именем Господа, мы не слушаем от тебя; но непременно будем делать все то, что вышло из уст наших, чтобы кадить богине неба и возливать ей возлияния, как мы делали, мы и отцы наши, цари наши и князья наши» (Иер. 44:16,17)
