Мне ничего не нужно в этом мире.
Греховной тьмы настал такой разгул!
Мечтаю, чтоб добрее люди были,
Но мир во зле почти что утонул.
Мне не нужно греховное веселье,
Где все несется будто в забытьи,
Где звон бокалов, пенится где зелье,
В котором тонут жители земли.
Мне не нужны без удержу гулянья.
Что может в этом разум почерпнуть?
Кругом лишь ложь и глупые гаданья.
Я знать хочу Божественную суть.
Смотрю на все как бы с другой планеты,
Со стороны смотрю на все вокруг.
Здесь главное - карман и звон монеты,
И этим завершают жизни круг.
Я благодарна Богу за спасенье,
За то, что просветил Своим лучом,
Поднял из тьмы и вывел из забвенья,
Чтоб дать мне счастье вечное потом.
Но рядом те, кто истину не знает,
Другую жизнь, что дарит только Бог.
И слушая, они не понимают,
Что искупить от смерти Кто-то смог,
Пожертвовал Собой, чтобы другие
Могли быть спасены от вечной тьмы.
Он умер и воскрес, чтобы отныне
Предать позору царство сатаны.
Здесь перевернуто все как-то очень странно,
В каком-то негативе мир живет,
Плохое часто кажется нормальным,
А доброе - совсем наоборот.
Те, кто Христовы, мыслят по-другому,
И мненье мира не пугает нас,
По Божьей милости разрушены оковы,
Господь грядет, настанет этот час.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Шлунок — їхній бог - Василь Мартинюк Дехто, хто називає себе християнином, своїми вчинками показує, що насправді він язичник, і то гірший з них, бо, послуговуючись побожними фразами, дискридитує усе побожне. Про таких сказав ап. Павло: "... Шлунок — їхній бог... Вони думають тільки про земне! (Фил. 3:19). Ці слова є епіграфом до мого сонета.
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.