Якова 1:21-25
Виконавець
Що необхідно робити, щоб бути виконавцями Слова Божого?
Вступ
• Сьогодні всі християни намагаються жити благочестивим життям. Для цього Господь нам дав Своє Слово – закон досконалий, закон правди, слово яке освячує і змінює життя. Маючи цю інструкцію, потрібно не лише знати її, але потрібно ще й виконувати її. Сьогодні пропонується велика кількість літератури, лекцій, семінарів: як правильно виховувати дітей, як мати успіх в сімейних відносинах і т. д. Це все додатково допомагає нам зростати в знаннях, але залишається ще й практичне життя. Покликавши дитину істи, тато чи мама знають, що вона почула їх і чекають на неї. І, якщо дитина не прийде, то залишиться голодною і буде невдоволеною. Так і до нас Бог кличе через Слово, а чи приходимо ми, чи виконуємо Його повеління, чи отримаємо те що хоче нам Він дати.
• Отже, дорогі друзі, виникає питання: «Що необхідно робити, щоб бути виконавцям Слова Божого?»
• Відповідь на це питання знаходимо в соборному посланні Якова (Як. 1:21-25): «Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі. Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!»
• Темою написанного Яковом послання є діла істинної віри. Хритияни на той час були в гоніннях і переслідуваннях, були розпорошені за межами Палестини і це мало вплив на їх праведне життя. Господь через Якова наставляє і застерігає всіх християн не відходити від Слова Господа. Давайте подивимося на підставі прочитаного вище тексту, що нам робити, щоб бути виконавцями слова, а не лише слухачами.
Зміст
I. Прийняти слово
А. Прийняти, відкинувши нечисть та злобу.
1. Ми прочитали з вами в 21 вірші «Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово...»
2. Щоби прийняти Слово Боже, потрібно відкинути нечисть та злобу. Відкинути буквально означає «зняти з себе», наприклад, зняти брудний одяг. І Яків акцентує увагу на тому, щоб відкинути всяку (всю) нечисть, тут не говориться що можна щось залишити, мається на увазі відкинути всяку моральну нечистота, все те непотрібне, що займає місце в нашому серці. Також і залишок злоби – це злі пожадливості і наміри.
3. Слова апостола Павла до коринської церкви: «Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!» (2Кор. 7:1) Господь через Павла каже, що потрібно відкинути усяку нечисть і тілесну і духовну, і добавляє, що треба творити святиню, таким чином виконуючи Слово Боже. «Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,» (1Петр.2:1). Коли нас хтось образив, чомусь акцентуємо увагу на тому, хто це зробив. Але, щоб виконати слово нашого Господа Ісуса Христа – «Любіть ворогів ваших», треба заглянути в своє серце, і побачити, чим є там прощення до нашого кривдника.
4. Давайте згадаємо, що зробив Ахан, коли Бог дав Ізраїлеві завоювати місто Єрихон. Так, він порушив заповідь Господа і взяв із заклятого, хоч перед цим, весь народ одноголосно сказали до Ісуса Навина, що все ми виконаємо, що накажеш нам. Очевидно, що в серці Ахана, не все було відкинуто, не все було очищене. І через його невиконання Слова Божого, був знищений він і вся його сім′я.
5. Отже, якщо сьогодні маємо труднощі і в нашому серці є залишок злоби, можливо є деяка моральна нечистота, потрібно в молитві звернутися до Господа. І, уповаючи на силу Духа Святого який в нас, освятитись, очиститись і нам ніщо вже не буде на заваді прийняти Писання.
6. Для того, щоб бути виконавцем, нам треба не тільки прийняти Слово Боже відкинувши злобу і нечисть, але й приймати його з лагідністю.
Б. Прийняти із лагідністю
1. Читаємо в 21 вірші: «...і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі...»
2. Тобто приймаємо Писання з лагідністю, без гніву, без суперечок. Це коли немає слів «я сам все знаю», «а як інакше», «я сам все вирішу», «мені б ваші проблеми». Як в такому серці може прорости всіяне слово?
3. Слова Ісуса Христа в нагорній проповіді: «А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові» (Матв.5:22). Тут говориться про гнів на брата, як же тоді коли цей гнів по відношенню до Слова Божого?
4. В цій же п’ятій главі, Господь каже, що блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. І пам’ятаємо також, коли Марія намастила Ісуса миром, то деякі з учнів обурилися, тобто прогнівалися. Апостол Іван в 12 главі розкриває нам, що це був Юда Іскаріотський. Звідси видно, що було на серці Юди, вподальшому знаємо його кінець.
5. Яків в данному уривку з першої глави запевняє нас, що треба приймати слово, яке нам сіється з лагідністю, з смиренням. Це слово, яке може спасти наші душі. Тому будемо памятати про це.
6. Для того, щоб бути виконавцем Слова Божого, треба не тільки приймати його з лагідністю, відкинувши злобу і нечитоту, але й заглядати в закон і в нім пробувати.
II. Заглядати і пробувати в слові
А. Заглядати в закон досконалий
1. Ми прочитали в 25 вірші: «А хто заглядає в закон досконалий, закон волі...»
2. Щоб бути виконавцем слова, потрібно в нього заглядати (вникати, проникати). Можемо подумати, що дві чи три проповіді в тиждень для нас достатньо... Тут сказано «заглядає» - це дієслово в теперішньому часі в незакінченій формі, отже дія триває. Господь тут звертає увагу на те, що треба постійно заглядати в Його Слово. Можливо нас турбує щось, але про це не було проповідано. Тоді, знайшовши відповідне місце із Писання, можна додатково молитовно прочитувати і просити у Бога відповіді....
3. Чому ж нам потрібно постійно вникати в Слово Боже? Давид в 18 псалмі говорить: «Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює. Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом,
дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий...(Пс.18:8-11). Бачимо, що Писання говорить саме за себе.
4. Заглядаючи в Закон нашого Господа, починаємо розуміти і знати Його. Є такий вислів: «незнання закону не звільняє від відповідальності» Часто можемо чути такі слова: «я просто не знав», «якби знав, то не зробив би так». Християнин який не знає Слова Божого – як меча духовного, не може протистояти спокусам і випробуванням, які виникають кожного дня.
5. Тому, дуже важливо заглядати в Біблію, проникати в ЇЇ зміст, щоб преображатися в образ Христовий, виконуючи Його Слово. Це ми можемо робити відвідуючи богослужіння, малі групи, молитовні служіння, семінари, індивідуально читаючи Слово, благовістячи....
6. Для того, щоб бути виконавцем Слова Божого, треба не тільки приймати його, не тільки заглядати в нього, але й пробувати в ньому.
Б. Пробувати в законі волі.
1. Ми прочитали в 25 вірші: «...і в нім пробуває...»
2. Тобто залишається, перебуває в законі волі, в законі досконалому. Приємно
дивитися на християн з Біблією в руках, з симфонією, з духовною літературою. Але
що робити коли Писання відкривається рідко, коли частіше помічаєш в своїх руках
літературу художню, звертаєш свій зір на пусті телепередачі і фільми. Християнин який не залишається в Слові, дуже легко може захопитися будь-чим і воно його може поглинути.
3. Давайте поглянемо як Ісус говорив до іудеїв: «Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете» (Iван. 8:31) Коли ми залишимося в Слові нашого Господа, коли ми зрозуміємо, що воно має найбільший авторитет, то будемо справжніми учнями.
4. Як багато сьогодні різних віросповідань і часто трапляється, що сповідують вони Христа по-своєму, так як ніби вони розуміють. При цьому, дуже легко зрозуміти їх справжні наміри. Проблема заключається, що такі лжевчення під прикриттям слова «християнське», сповідують лише свої інтереси, а не волю Божу. І брат і сестра, читаючи чи дивлячись, чи слухаючи починають в це вірити, вірити не богонадхненному Письму а думкам людей.
5. Тому важливо знати і розуміти справжню істину з Слова Божого.Важливо залишатися в істині, щоб не бути забудьком слухачем але виконавцем волі Божої.
6. Отже на сторінках Священного Писання ми розглянули питання як нам бути виконавцями Слова Божого.
Висновки
• В даному уривку Священного Писання Господь через апостола Якова дає нам
повеління бути виконавцями Його Слова. Ми повинні приймати Слово Боже, заглядати або вникати в Писання, пробувати або залишатися в Ньому. Яків пише в 22, 23 віршах: «Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є.» Християнин який не виконує слово сам себе обманює. Він подивиться в дзеркало побачить, в чому йому треба мінятися, але нічого не зробивши, відходить і зразу ж забуває про це і залишається таким же.
• Отже, якщо ми будемо виконавцями діла, як сказано в 25 вірші, то будемо блаженні у
діянні своїм. А для цього потрібно приймати, пробувати і залишатися в Слові Божому.
• Тому, дорогі брати і сестри, давайте заглянемо в глибину свого серця, перевіримо свої
діла, свої думки, чи співпадають вони із Словом нашого Господа. І давайте будемо
будувати «свій дім духовний на камені», будемо мудрими виконавцями Слова Божого. Амінь!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
окільки корінь слова - "винні",
то тут і ознаки первинні.
нас можна "по" ,а можна "не"
і так і сяк нас щастья не мине... Комментарий автора: по суті нічого не зрозумів
Для детей : Один день из жизни школы боевых искусств - Наталия Минаева Меч. Это интересно
Древнейшие бронзовые мечи (9-8 вв. до н.э.)
Рубящее и колющее длинноклинковое (до 1,5 м.) оружие с прямым обоюдоострым клинком. Бронзовый меч появился во 2 тысячелетии до н. э., железный - в начале 1 тысячелетия до н.э. Длина их была не более 70 см. Эфес меча состоит из рукояти, гарды (обычно типа крестовина) и головки. У некоторых мечей гарда может иметь форму круга, а головка представлять собой набалдашник. В качестве дополнительных элементов защиты руки отдельные мечи имеют дужки и лангет (небольшой щиток для защиты большого пальца). Рукоять обычно делается из дерева и оплетается проволокой (либо выполняется целиком из металла). Головка представляет собой металлический шарик, который может иметь шляпку (расклепанный конец хвостовика).
Крестовины меча двоякого рода: прямые и с опущенными концами. Меч с крестовинами второго типа наиболее пригодны для рубки с коня. В процессе развития, в зависимости и от оборонительного вооружения, и от приемов боя, форма меча изменялась.
Заподноевропейский меч 15-16 вв.
После падения Римской империи и до выделения рыцарской конницы в главную ударную силу на поле брани, то есть в период с 6 по 10 вв., длинный меч стал массовым оружием во всем регионе. Ведущим типом меча в этот период стал каролингский, названный так в честь правящей во Франции династии Каролингов. Такие мечи, широко распространенные во всей Европе, были длиной 80 - 90 см, шириной 5-6 см и имели прямой клинок, который мог быть как обоюдоострым, так и иметь одностороннюю заточку и скошенное в одну сторону острие.
Скандинавский меч, который еще называют норманским, очень хорошо подходил рослым и физически сильным викингам. Он был достаточно толстым в поперечнике, имел очень массивный противовес (у некоторых мечей размером почти с кулак) и небольшую гарду (или вообще не имел ее). Некоторые мечи имели на навершии крюк или небольшой крюкообразный клинок, которым можно было атаковать противника, уведя в сторону его меч основным клинком.
Мечи 9 - 10 вв. имеют ровный широкий клинок, закругленный к концу, и являются только рубящим оружием. Мечи 11 - 12 вв. с заостренными концами и слегка сужающимися книзу клинками имеют значение не только рубящего оружия, но и колющего. Мечи изготовляли из железа и сварочного булата. В конце 12 в. рукоять меча удлиняется настолько, что позволяет действовать двумя руками. В этот период мечи имеют заточенные у острия клинки, способные проникать сквозь сочленения доспехов.
Ножны у меча деревянные и покрываются кожей или материей и привязываются к поясной портупее на перевязи, каждый конец которой, разрезанный на ремни, образует плетеное кожаное кольцо.
Ремни эти обычно покрыты бархатом, шелком и шиты золотом, а иногда украшены финифтью. К этому времени относится появление рыцарского оружия. Рыцарские мечи выделяются своей красотой, считаясь благородным оружием. В продолжение месяцев их оставляли лежать на алтарях, они участвовали в литургии, их благословляли священники и даже освящали. Лучшие хранились в сокровищницах монастырей под алтарями, на могилах своих бывших владетелей. Им дают имена, как это делалось еще во времена Каролингов; при инвеституре, короновании, посвящении они участвуют в церемонии в силу строго соблюдаемого завета. Их происхождению часто приписывали сверхъестественный характер; некоторые из них якобы обладали волшебными свойствами.
В первой четверти 14 в., после внедрения латного доспеха, клинок рыцарского меча стал длиннее, что увеличивало силу его удара и дистанцию. Так появился полутораручный меч, сначала в Германии, потом - в Англии, затем - в остальных странах Западной Европы.
Европейский меч 14-16 вв.
Классический рыцарский длинный меч окончательно оформился к 13 в. Средняя длина его клинка составляла 75 - 80 см, максимальная - 90 см. меч был плоский, шириной 5 см и имел долы. Гардой служила простая перекладина, дужки которой могли незначительно загибаться вверх. Рукоять, рассчитанная на одну ладонь, имела в длину 10 см. Заканчивалась она навершием-противовесом, которое очень часто использовалось как тайник для хранения какой-нибудь христианской реликвии, повышающей "святость" меча и боевые качества его владельца. Поэтому рыцари навершие в бою не использовали. Вес меча составлял 1,25 - 1,8 кг.
В настоящее время, согласно европейской классификации, под коротким мечом понимается меч длиной до 60 см (2 фута), длинным - от 60 до 115 см (2 - 3,5 фута), полутораручным - 115 - 145 см (3,5 - 4,5 фута), двуручным - больше 5 футов, то есть 152 см. Клинок последнего был шириной 5 - 6 см. Длина его рукояти составляла около 30 см, весил он от 3,5 до 5 кг. Двуручный же "тяжелый меч" весил до 8 кг и мог доходить в длину до 2 м.
Русский меч
На Руси меч являлся дорогостоящим предметом вооружения, часто передавался от отца к сыну. Мечи 10-12 вв. имеют клинок длиной около 100 см, шириной 4 - 6 см, толщиной средней части клинка 3 - 6 мм. Переход в 14 - 15 вв. от кольчуги к наборным доспехам повлиял и на эволюцию меча. Доспехи в бою легче было проколоть, чем разрубить. Поэтому прежнее рубящее действие меча заменяется в 14 в. на колюще-рубящее. Мечи становятся длиннее (до 120 - 140 см). Их рукоять делают большой, крестовину - прямой и длинной (до 26 см). На клинке меча появляются трехрядные долы