Може завтра з віття опаде листочок,
І зима холодна закує гілля?
Йде сьогодні мирно поруч перехожий,
Ще теплом зігріті душі і тіла.
Не провести б дарма посланого часу,
І не змарнувати б дорогих хвилин.
Не таїти б в серці заздрість чи образу,
Не жаліти б Богу не своїх годин.
Зрозуміти б плани, що створило небо,
А точніше Божі, Він усе створив.
І щодня вдивлятись на Христа і в себе,
Молячись, щоб зміни Бог в душі творив.
Відігріти б того, хто десь на узбіччі
Втратив дім й роботу, втратив сенс життя.
Проявити б тому батьківську турботу,
Хто не знав ніколи мами і отця.
Так багато прагнень, поривань і цілей.
Хай звершиться воля, Господи, Твоя!
Поможи буть в світі - бути світлом, сіллю,
Щоб Твоє хвалилось й славилось Ім'я.
*
"Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві!" (Біблія)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Всадник мчится . - Николай Зимин Суд за жестокосердие и нераскаянность ждёт всех,кто обманывается в сердце своём,что он без греха и порока..И это время при дверях.Быть бы нам всем не спящими,а бодрствующими.Думающими о небесном ,а не о земном.Спасение мы получаем через дела веры,чтобы никто не смог похвалиться,как фарисеи,своей праведностью.И это очень справедливо,учитывая лукавое сердце человеческое!Н.Зимин.
Только знаю, все случится
Очень скоро,друг ты мой.
В белом всадник вновь промчится
Над уснувшею землей...
Только все это случится
Очень скоро,друг ты мой.
В белом,белый всадник мчится
Над уснувшею землей...
